Блог пересічного українця

  Нарешті він закінчився! Може, просто звичайний день пройшов, можливо просто треба було виспатися...Так ні, це день такий. Зламаний пропуск в гуртожиток, сварка з другом, відчуття втоми весь день...Піду спати - ранок вечора мудріший.

     Завтра в хорошого друга день народження. 18 років як-не-як. І ми, з ще одним хорошим другом, мали б купити файний подарунок. Але ні. Натомість купили якусь туфту. НЕНАВИДЖУ вибирати подарунки. Тим паче, вручати їх.

     Оббігали сьогодні пів-Києва і нічого путнього не знайшли. Таке враження, що на 150-200 грн неможливо купити пристойний подарунок. Не просто якесь барахло,  а справжній ПОДАРУНОК, на пам'ять від вірних друзів.

    Сумно...

    Давненько я тут не писав...Можливо не було приводу, а можливо лінь. Хоча я помітив, що у всіх блогерів наступає такий "депресивний" період, коли не хочеться ні читати чужі пости, ні писати свої. Але я трохи відволікся від теми.

     Отже, я думаю, хто такі донор і реципієнт і з чим їх їдять ви знаєте, а  якщо не знаєте юзайте Гугл. Днями в нас, в КПІ проводився День донора, кому цікаво, читати тут. Побачивши цю новину, я одразу захотів здати кров. Крім цього я ще й почав агітувати своїх друзів зробити це (не знаю, навіщо це мені було потрібно), охочих виявилось одразу чимало, але потім,  як і трапляється завжди, у більшості з'явилися невідкладні справи і тд і тп.  Паралельно я дізнався, що  в КПІ дають донорам вільний графік складання екзаменів на сесії - тобто ти можеш сам обрати дату складання, і при тому ще й якщо з першого разу завалиш, то можеш перездати без втрати стипендії. Не знаю, чи правда це, але заяву в деканат я вже відніс - кому завадить така можливість складати сесію?

    Процедура здавання крові зайняла близько двох годин і складалася вона з двох частин - заповнення документації та огляд ( при цьому визначили мою групу крові - в мене виявилась друга група. Про зв'язок між групою крові та ставленням до сексу читайте ось тут ). Після заповнення різноманітних папірців та відповідей на кіпу запитань типу "Чи були у вас безладні статеві стосунки протягом останніх 6 місяців?", "Чи робили вам апокунтуру протягом останніх 2 років" тощо , нас завели в окрему кімнату, де спочатку напоїли солодющим чаєм з печивом, а потім змусили лягти на кушетку, після чого проткнувши голкою руку, заставили робити рукою дивні маніпуляції. Але це так, між іншим.

    Взагальному, у мене відібрали 450 мл крові + 40 мл на аналізи (визначити, чи є в мене сифіліс, СНІД , різні форми гепатиту та інша зараза). Скажу чесно, такого ефекту від кровоздачі я не очікував. Впродовж 2 годин після процедури  мене був піднесений настрій (аякже ще - на пари можна не йти - дають довідку, при чому на наступний день також), а про самопочуття взагалі мовчу - ніякого запаморочення чи йому подібного. Хоча під кінець дня певна втома відчувалась - півлітра крові, як не як.

    А взагалі це класно - здавати кров: і пари можна законно прогуляти, і гроші отримаєш надодачу. Плюс відчуття гордості за те, що ти можливо цим вчинком врятував комусь життя.

Два дні тому в мене виникло спонтанне рішення встановити собі Linux Ubuntu 9.04 . До цього я користувався Windows 7 Starforse Ultimate. Було очевидним, що я не хотів зносити вінду, щоб установити якусь малознайому систему. Раніше спроби поєднати на компі лінукс і віндовс закінчувались крахом - при запуску груб видавав варіанти запуску лише лінукса, а про вінду "ні сном, ні духом". Після двох-трьох днів мороки з ноутом, я закинув це діло і переустановив вінду. Але ті два дні, які я юзав лінукс мені здалися не такими вже й поганими. Відновивши всі програми на вінді, всі налаштування, почекавши ще з місяць я вирішив будь-якою ціною поєднати ці дві операційні системи у себе на ноуті. Поюзавши гугл, знайшов цікаву статтю для початківців, після чого я зрозумів у чому була моя помилка - я видаляв завантажувач вінди і поверх нього записував груб. Точніше, це робив не я, а автоматична система установки Убунту.

     І ось, два дні тому я вирішив ризикнути. І ви не повірите! Це моя перша стаття, яку я пишу в Убунті, правда тепер вже 9.10, але мені вона подобається більше.

     Покористувавшись трохи лінуксом я помітив його деякі переваги й недоліки. Звичайно, для кожного користувача вони різні, але все ж...

      Отже, на мою думку преваги Лінукса очевидні. Це, по-перше, ПОВНА ВІДСУТНІСТЬ ВІРУСІВ, що мене особливо радує (задовбали вже ці ключі, оновлення антивірусів!). По-друге, це ПРОСТОТА В НАЛАШТУВАННЯХ. Раніше я не вірив людям, які говорили, що в Лінуксі можна настроїти все, аби знати як. Але зараз я впевнився, що це так. По-третє, це БЕЗКОШТОВНА, ВІЛЬНО ПОШИРЮВАНА ЛІЦЕНЗІЯ, що, звісно, виключає необхідність використовувати кряки, патчі та інші "ламалки". По четверте, в Лінуксі одразу після встановлення ДОСТУПНИЙ ПОВНИЙ ПАКЕТ НЕОБХІДНИХ ПРОГРАМ, після чого не потрібно шукати проги на сайтах. По пяте, МАЛИЙ РОЗМІР САМОЇ СИСТЕМИ, економія перш за все (вся система в мене займає 5 Гб, хоча вінда - 20 Гб, різниця очевидна).

     Переваги-перевагами, але Лінукс, на мій погляд має ряд недоліків. Найголовніший з них, на мою думку, це необхідність підключення до інтернету для повного налаштування системи  (завантаження мовних пакетів, оновлення програм і т.д.), хоча можливе це все і з використанням диску. По-друге, це відсутність програми для налаштування впн-зєднання. Для цього я мав завчасно потурбуватися і скачати з інтернета ці файли і скинути на флешку.  По-третє, це неповністю встановлений пакет локалізаці, хоча  це легко виправляється при наявності підключення до інтернета. І, головний на мою думку, недолік, а може й перевага, не знаю як її назвати, це те, що Лінукс вимагає від користувача терпіння. Не можу сказати, що моє знайомство з Лінуксом вже закінчено, ні. Воно буде тривати ще довго, адже я стільки ще всього не знаю. Також я зіткнувся з проблемою монтування нтфс-дисків в убунті, хоча вона вирішилась доволі швидко.

     Як бачимо, переваги значно більші і вагоміші, ніж недоліки. Раджу всім, хто заківавився або давно вже зацікавлений в тому, щоб встановити собі Убунту не зволікати, а потроху розбиратися в ній, користуючись порадами знавців та інтернетом. Якщо дійсно розібратися в цій системі, виявиться, що вона набагато корисніша і прикольніша, ніж Windows. Прекрасно розумію острахи та сумніви, а може й лінь тих користувачів, які вже звикли до вінди. Запевняю, після місяця користування Вам більше буде подобатися Лінукс, а не віндовз (хоча все залежить від характеру людини й її сили волі). Ніхто не змушує одразу відмовитись від Віндоуз і перейти на Лінукс.

    P.S.  Я досі ще юзаю і буду юзати Windows 7, але моя душа лежить більше до Лінукса

    Іноді хочеться сказати самому собі: "Хто ти? Що ти зробив важливого у своєму житті?". Поспіхом, наче у виправдання починаєш перебирати у думці нечисленні вчинки, і розумієш, що ти ніби не живеш, ніби життя проходить осторонь, а хтось інший, не ти, живе замість тебе.

    Іноді важко стає на серці. Дуже важко. Від нерозуміння близьких, від несправедливості світу, від всього, що накопичувалось роками. Ніби багатотонний вантаж опускається на плечі, нести який вже немає сил.

    Іноді хочеться прокинутись і почати життя спочатку. З чистої сторінки. З ясними думками в голові. Але розумієш, що це неможливо. Тоді спробуєш виправити ситуацію. Але стає ще гірше. І тоді ти думаєш, що все скінчено. Що життя не має сенсу, а роль, яку тобі відведено в житті ти не виконав, і ніколи не виконаєш...

    І тоді ти розумієш, що ти не один. В тебе є друзі. Не просто товариші, знайомі, а справжні ДРУЗІ. Вони вислухають, порадять. І тоді починаєш вірити, що ти для когось потрібний, що життя не лише в чорно-білих тонах, а є й кольорові дні.

    Але що робити, коли друзів немає, коли ти самотній, а поради оточуючих лише дратують? Коли здається, що чорна смуга ніколи не закінчиться? Що робити, коли ти не хочеш, або не можеш відкрити свою душу близьким, друзям? Коли ти сам собі порадник, друг і скарбниця з таємницями? Що тоді?

   Безвихідь...

   В наш час майже неможливо нормально харчуватися. Будь-яка їжа містить певні консерванти, карцерогени, фарбники та ін. Все це певним чином впливає на наш організм, зменшуючи тривалість життя. Додайте сигарети, алкоголь, забруднене повітря і Чорнобиль. Середньостатистичний вік українця становить 58 років.

    З цього приводу у мене до вас запитання: чи варто жити ось цих 60 (а може й більше) років, берегти своє здоровя та ін, чи краще прожити 35-40 років, ні в чому собі не відмовляючи?

     У кожної людини є сокровенне право вибору, посягати на яке  ніхто не сміє. Право вибирати свою професію, ВУЗ, в якому здобувати освіту, право на вибір мови, якою говорити. Але знаходяться такі люди, яким здається, що вони краще за тебе знають, що тобі потрібно. Часто до цієї категорії людей відносяться батьки, які вважають, що знають, що потрібно їхньому чаду. Багато прикладів можна навести з цього приводу, але мова піде не про це.

    Чомусь деякі люди звикли "опікуватись" ближніми, вважаючи що вони ведуть неправильний спосіб життя, або що вони вчиняють неправильно в певній ситуації. Хочеться сказати цим людям: "А яке тобі до цього діло? А ти хто такий/така, щоб вчити мене, як мені жити?". Але, як правило, ти цього не говориш. Не дозволяє совість/виховання/скромність/сором'язливість (непотрібне викреслити).

     Найгірше, коли людина, що так робить, є близькою тобі. І тут, хоч-не-хоч, повинен миритися.

     Я поважаю своїх батьків за те, що вони надали мені право вибору. Памятаю, як до мене ще десь п'ять років тому, перед ліцеєм, сказала "слово напутнє" моя мама: "Ти можеш робити все, що хочеш: курити, пити, гуляти, колотись, я не проти. Але памятай, що це ТВОЄ ЖИТТЯ, ТВОЄ ЗДОРОВЯ! За тебе твій вибір ніхто не зробить, але й не буде кому дорікнути за негативні наслідки твого вибору. Людина має вчитись на СВОЇХ помилках, не допускаючи помилок, які зробили інші люди". Є над чим задуматись...

      Цікавий парадокс:  чим більше людина спить, тим менше їй сняться сни. Сон - взагалі   цікава штука. Одні думають, що сон - це наша друга реальність, де ми також існуємо, спілкуємось;  інші вважають, що сон - одна з основних причин старіння людини. Як на мене, то сон - це всього-навсього побічний продукт життєдіяльності людини, визваний надмірними спогадами (сам придумав!). Тобто, під час сну людина позбувається зайвих емоцій, стресів та іншої гадості, які накопичилися протягом дня. Говорячи мовою комп'ютерною мовою (а наш мозок - це і є один потужний комп'ютер), увісні наш мозок стирає оперативну пам'ять та інші непотрібні файли.

   Інша річ - це сновидіння. Особисто мені сни сняться дуже рідко (зазвичай після визначних подій в моєму житті). Тому виразити свою думку з приводу снів мені важко. Але проаназувавши свої кошмари, я зрозумів, що у моїх  снах відображається те, чого я найбільше боюся - падіння з висоти та живі трупи. Страх висоти називається акрофобією, і він дійсно притаманний мені. На рахунок трупів - не знаю, точно сказати не можу.

  Хочеться запитати - а які вам сняться сни і часто взагалі?

  P.S.  Також буде цікаво послухати вашу думку на рахунок моїх "міркувань" щодо снів.

   Мовне питання в Україні досі не втратило актуальності. Давно хотів висловити свою думку з приводу цього, але якось бракувало натхнення та часу.

  Хочу одразу запевнити тих войовничих юзерів, котрі, не дочитавши текст до кінця, вирішили, що цей запис українською мовою, написаний "бандерівцем", "петлюрою" і так далі.  Ні, я поважаю не тільки українську, але й інші мови. Проте весь галас, здійнятий політиками навколо цього питання, розділяє людей на дві групи - ті хто розмовляє російською, та ті, хто розмовляє українською. Багато галасу зчинено навколо введення російської мови другою державною. Тепер я хочу висловити свою думку з цього приводу.

   Не важливо, якою мовою ти говориш, адже ми прекрасно розуміємо один одного. Одразу ж хочу поставити запитання до російськомовної частини читачів цього запису - невже ви не зрозуміли те, що я написав? Звичайно ж, ні. Тому я вважаю, і буду продовжувати вважати, що мовна проблема в Україні не є підставою для суперечок та взаємних звинуваченнь. Вигідно це політикам, котрі підіймають таким чином собі рейтинг. Кожен вільний говорити тією мовою, котрою йому заманеться, лише аби вас зрозуміли.

  Щодо введення російської мови другою державною. Якщо народ вирішить, що йому потрібна ще одна державна мова, то так і буде. Але політики не поспішають проводити референдум.

   В мене є багато друзів, які розмовляють російською мовою. Так сталося, що багато з них навчалося в російсько мовних школах, в декого в сім'ї розмовляють лише російською. Це не їхня вина, що вони погано знають українську мову. Але вони прекрасно її розуміють, тому в нас ніколи не виникає непорозуміннь, хоча я з ними спілкуюсь українською, а вони зі мною російською. Але не скрізь так. Деколи люди навмисно роблять вигляд, що не розуміють співбесідника., який говорить на іншій мові. Це одразу видно. Таких людей я не поважаю.

    Ми живемо в одній країні. І нехай ми розмовляємо різними мовами, ми єдині та неповторні. Кохаймося! :-))

      Компанія Google опублікувала щорічні рейтинги запитів Zeitgeist - погляд українських користувачів Інтернету на календарний рік, що минає.         Лідерами щорічного рейтингу пошукових запитів у Google серед інтернет-користувачів України в 2009 році стали такі запити: "завантажити", "фото", "погода", "ігри", фільми ".

      Соціальні мережі набувають все більшої популярності серед української інтернет-аудиторії. Як серед популярних, так і серед найбільш швидко зростаючих запитів, перебувають відразу дві провідні соціальні мережі - Вконтакте і Одноклассники.

      Крім традиційних категорій Найпопулярніші і Найдинамічніші запити, компанія Google також представила тематичні рейтинги, індивідуальні для кожної з понад 30 країн світу. В Україні це списки Персона року, Подія року, Найважливіші поради, Покупка року і Найпопулярніші місця на планеті.

      Подією року стало Євробачення, що зайняло перше місце в рейтингу Події року, а його переможець Олександр Рибак став персоною року.

      Серед персон року всього чотири політики (Юлія Тимошенко, Арсеній Яценюк, Віктор Ющенко, Юрій Луценко), всі інші - діячі культури і спортсмени (Майкл Джексон, Наомі Уотс, Олег Янковський, брати Клички та ін).

      Трійка найбільш популярних пошукових запитів на тему,  як: "правильно цілуватися", "схуднути", "кинути курити", "завагітніти".

      Також у десятку найпопулярніших порад увійшов запит "дістати сусіда".

      Українські інтернет-користувачі також шукають на картах такі популярні туристичні об'єкти та визначні пам'ятки, як Статуя свободи, Ейфелева вежа, Велика китайська стіна, Сфінкс, гора Еверест і інші.

      Минулого року в щорічному рейтингу запитів Zeitgeist, опублікованому компанією Google, в Україні 2008 пошуковий рік продемонстрував зростаючу популярність соціальних мереж: у десятці запитів, що стрімко зростають, перебували відразу дві провідні соціальні мережі - Вконтакте і Одноклассники, що зайняли перше і друге місця відповідно .

      Трійка найбільш популярних пошукових запитів на тему Хочу изменить: "хочу изменить жене", "хочу изменить жизнь", "хочу изменить себя".

      Терміни имхо, спам, торрент, домен і хостинг домінують у запитах рейтингу питань Що таке?.

Джерело: http://ua.korrespondent.net/tech/1026607

P.S.  Невже є на світі люди, котрі не знають, як завагітніти?

    Ось уже другий тиждень, день у день в мене прекрасний настрій. Мені хочеться співати, танцювати, мене тягне на пригоди і т.д. і т.п.  Ні, не подумайте, я не під кайфом, в мене на підвіконні над батареями не росте конопля! :-) Сам не знаючи причину своїх радощів, я почав думати, що так буде не завжди. Тому я вирішив написати вірш. Ні, не вірш, а ВІРШ, котрий в сумну хвилину (по задумці автора, тобто мене) має розважити, підняти настрій не тільки мені, але й всім, хто його прочитає. Якщо не вийшло - то так і буде - це ж не причина, щоб сумувати!

    Радості і щастя, хорошого настрою та вірних друзів всім-всім-всім!!!!!

*   *   *

Як добре, коли друзі є

Як добре, що вони з тобою,

І гарно на душі стає,

Коли вони переді мною.

Відкрий свою країну мрій,

Країну радості та щастя,

Хай буде класним настрій твій,

Нехай відступлять всі напасті.

Веселий настрій збережи,

Цінуй життя цього хвилини,

Талант свій світу покажи,

І будеш ти щасливий нині!

Не варто довго сумувати,

Не варто бути песимістом!

Давайте настрій підіймати

Сюжетами з веселим змістом!

І світ - прекрасний і цікавий

Ураз відкриється тобі!

(За вірш чудовий цей і гарний,

Не забувайте дякувать мені!)

                                                 Євген. З привітом

                                                                                       з країни щастя, оптимізму та позитиву

                                                    11 грудня 2009 року

P.S. Вибачайте за надмірно завищену самооцінку своєї творчості :-)

  Нещодавно встановив собі Windows 7 Ultimate. Попрацювавши місяць, зрозумів, що те, що про неї писали в інтернеті у відгуках - цілковита правда! До цього я користувався Windows XP SP3 і вона повністю задовольняла мої потреби. Але згодом сусід по кімнаті порадив встановити Windows 7, оскільки він вважав, що вона ефективніша за ХР.

       Порада виявилась ефективною. Операційна система невибаглива щодо ресурсів, має прекрасне оформлення, швидко інсталюється. Тепер я розмірковую щодо переходу на Linux-системи. Підкажіть, будь ласка, який дистрибутив мені обрати, як початківцю, і які переваги має Linux перед іншими операційними системами, окрім вільної ліцензії. Завчасно дякую!

       Цікаво за що? - спитаєте ви. Так, дійсно, нам буває часто соромно - через вчинки, які ми робили, через свою поведінку. Але зараз мені соромно через те, що я не зробив - я досі не дивився Хауса!!!

       Можливо, ви скажете, що це класний серіал, що д-р Хаус - геній, фантастична людина і т.д і т.п.  Але, подивившись першу серію я не зрозумів, чому цього лікаря, який уникає своїх пацієнтів та вважає, що всі брешуть, є геніальним?   Можливо, для людини, котра добре обізнана в медицині, цей потік латиномовних термінів, що вириваються з його вуст та з вуст його команди є цілком зрозумілим, але не для мене. Можливо, це всього-навсього перша серія, але поспілкувавшись з одногрупниками, я зрозумів 3 речі:

      1. Країну охопила "Хаусоманія".  Це факт. Наведу один приклад на підтвердження, свідком якого я був. Два студента говорили про одну фотографію, на якій зображені актор, який грає д-ра Хауса та Дженіфер Еністон.  Один говорив іншому, що років 5 тому всі питали, що за чувак поряд з Рейчел. А зараз всі запитують, що за дівка поряд з Хаусом.

     2. Хаус - прекрасний діагност, але це не заважає йому бути цинічним та лицемірним.

     3. 98% людей, що дивляться серіал, не знають, що таке волчанка, біопсія мозку та напівцеребральний енурез (останнє я придумав сам).

      Не знаю, як ви, але мені більше подобається "Теорія брехні". Можливо, д-р Лайтмен є прототипом д-ра Хауса, але як людина, він мені подобається значно цікавіше. Тож хочу задати два питання: який з цих двох серіалів, на вашу думку, кращий і чому та чи варто мені дивитись серіал далі, якщо мені не сподобалась перша серія?

      Я - студент 1-го курсу  Національного технічного університету України "Київський Політехнічний Інститут".  Навчаюся на факультеті електроніки, спеціальність мікро- та наноелектроніка.  Живу в гуртожитку №7.  Родом я з Хмельниччини, хоча народився в м. Рівне.  З 8-го класу навчався в Славутському спеціалізованому ліцеї. 

        Багато людей вважають, що я ненормальний псих. Може, в цьому і є якась доля правди, але мені на це начхати. Я такий, який я є (вибачайте за абсурд), в мене, як і в іншої людини є недоліки, але є й переваги. В мене небагато друзів, які мене сприймають таким яким я є, але це дійсно справжні ДРУЗІ, яким я довіряю (хоч я не довіряю нікому).

      Дуже багато тут було написано про те, що я такий який я є. А який я? Зі сторони, звісно, видніше, однак я себе вважаю саме таким - хлопець середньостатистичної зовнішності, не красень, але й не потвора. Люблю українських класиків - Марка Вовчка, Квітку-Основ'яненка, Тараса Шевченка, Лесю Українку та інших. Взагалі люблю все українське. Люблю Україну, бо вона моя Батьківщина, бо я тут народився і живу. Люблю читати книги, не тільки українських, але й російських, американських та інших письменників, особливо фантастику (Сергій Лук'яненко, Толкін, Айзек Азімов та інші). Люблю дивитись фільми, серіали. Люблю слухати музику, слухаю все підряд, але ненавиджу агресивну музику.

      Взагалі, я скромна, сором'язлива і тиха людина. Але якщо запитати в моїх близьких знайомих і друзів, цього вам ніхто не скаже. Вважаю себе веселою, енергійною людиною, яка любить спілкуватись, але терпіти не може гучних тусовок, великих скупчень людей. Я мирний хлопець, котрий не переносить конфліктів з оточуючими. Не курю, п'ю лише з причини, на свята або від поганого настрою.

       А тепер про мої недоліки. Одними з моїх найбільших недоліків я вважаю нетерплячість та невміння вислухати інших. Також можна сказати, що я замкнений в собі, потайливий, брехливий та забудькуватий.  Часто впадаю в депресію, інколи - на місяць.  Коли в мене поганий настрій, можу виливати його на оточуючих.   Недовірлий, боязкий, балакучий. От, напевно і все!

       На цій мінорній ноті ставлю крапку.

         Сьогодні о 2 ночі я виконав свою давню мрію - видалив всі свої дані з  сайту Вконтакте.ру . На перший погляд  - безглуздий і  необдуманний крок, але я відразу відчув полегшення. Цей сайт, як пишуть юзери адвізора, давно став раєм для спамерів.  Можливо колись я створю список оригінальних спам-повідомлень без лінків, які я або мої друзі колись отримували. Але це буде пізніше.

         В той же час я вирішив завести свій блог. Ця думка давно не давала мені спокою. І ось нарешті я тут!